M I R A I D O B R A

Ми допомагаємо тисячам українців, але рейдери намагаються перекрити нам кисень – віцепрезидент Всеукраїнського благодійного фонду “Миру і Добра”

Джерело: prm.ua

Україна – країна волонтерів. До 2014 року про це мало хто замислювався. Збирати кошти на гуманітарні чи соціальні проєкти було складно і довго. Та усе змінилося з війною. Об’єднавшись у 2014 році, українці показали усьому світові, наскільки міцним може бути тил. А з початком повномасштабної агресії довели – наш народ не перемогти. За рік, що минув, народним коштом купували супутники, байрактари, ремонтували танки, оснащували з «нуля» нові підрозділи та робили багато інших дивовижних речей.

 

Тож сьогодні ми поговоримо про реалії та проблеми волонтерських буднів із віцепрезидентом Всеукраїнського благодійного фонду «Миру і Добра» Олександром Цверковичем.

Пане Олександре, ваш фонд уже існує понад 10 років, розкажіть із чого усе почалося. Що спонукало його створити?

Олександр Цверкович: Бажання допомагати. І якщо раніше це робилося точково, коли хтось розповідав про родину, якій потрібна була допомога чи, банально, бачив біг-борд про збір коштів тощо. Але з часом зрозумів, що це можна робити системно й у інших масштабах. І тоді, разом із друзями-однодумцями, заснували Всеукраїнський благодійний фонд, який нині називається ВБФ «Миру і Добра».

 

Віце-президент ВБФ «Миру і Добра» Олександр Цверкович

Як трансформувалася діяльність фонду у 2014 році та у 2022-му, після початку повномасштабного вторгнення росії?

Олександр Цверкович: У 2014 році ми безпосередньо допомагали добровольчим батальйонам, особливо тим, які боронили Маріуполь. Більше уваги та допомоги приділяли хворим дітям і дитячим будинкам, підтримували малозабезпечені родини, дбали про людей похилого віку, а також фінансували розвиток соціальних і спортивних проєктів. З початком повномасштабної війни ми переформатувалися. І у 2022 році відкрили нові напрямки допомоги: відновлення шкіл, дитсадків, будинків культури, які пошкоджені або зруйновані в результаті російської агресії. Почали більше орієнтуватися саме на родини переселенців та дітей-сиріт.

Котеджне містечко для переселенців «Миру і Добра 1», візуалізація з сайту Фонду

Ми запланували та вже придбали ділянку та зробили проєкт під будівництво цілого містечка для людей, які втратили житло. Це мав би бути мегапроєкт. Проте нині він на паузі.

У 2022-му році ми зосередили власні ресурси та можливості на допомозі саме постраждалим від дій окупантів. В перші 100 днів, разом із партнерами, щоденно годували кількадесят тисяч людей в Києві та області. За перші 150 днів від початку війни наші волонтери розвезли й роздали понад 100 тисяч продуктових наборів, а кожен набір це 10-15 кілограмів найнеобхідніших продуктів та додатково ще 7 тисяч тонн продуктів та медикаментів. Доставили й надали людям безліч наборів засобів гігієни та побутової хімії.

Видача гуманітарної допомоги переселенцям, м. Бориспіль

Возили допомогу безпосередньо у місця, де велися бойові дії – Бучу, Бородянку, Гостомель, Макарів, в частину Донецької, Запорізької, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей. Наприклад, на Миколаївщину, коли в них була криза з водою, возили її туди цілими фурами й роздавали людям.

Маємо тісну співпрацю з Ювенальною поліцією. Разом із ними допомагаємо дітям.

 

Як визначаєте адресатів допомоги?

Олександр Цверкович: По-різному. В лютому-березні 2022 року все було настільки динамічно, що навіть не було часу сидіти й відстежувати – кому і що потрібно, все робилося і передавалося максимально швидко і на довірі. Але в основному ми отримуємо заявки через соцмережі та сайт. Маємо певні критерії та алгоритм, за якими визначаємо чи дійсно запитувач потребує такої допомоги. У разі підтвердження та за можливості закриваємо потреби. Також маємо налагоджені контакти з місцевою владою в різних регіонах. Вони нам теж передають запити, які ми покриваємо.

А військові потреби закривали?

Олександр Цверкович: Звісно, хоч ми й займалися в основному гуманітарним та соціальним напрямками, з часом почали отримувати запити й від військових. Загалом нам вдалося передати на потреби ЗСУ 30 автівок, 5 евакуаційних автобусів, велику кількість касок, бронежилетів, далекомірів, дронів, тепловізорів тощо. Допомагали з ремонтом транспорту і запчастинами.

Допомога силам оборони

Бувало, що допомагали іншим фондам, знаючи де придбати засоби для військових, і як швидко доставити, а тому організовували закупку та логістику. Чимало зроблено, далеко не все публічно висвітлювалося та й не мали цього на меті, багато ми робили у співпраці з іншими фондами.

Користуючись з яких коштів функціонує фонд?

Олександр Цверкович: Основа – це наші власні кошти. Мається на увазі засновників фонду, партнерів і друзів. Якась частина – це донати благодійників. Були пожертви й 20 тисяч доларів і 10 гривень.

Розкажіть детальніше про проєкт будівництва містечка для людей, які втратили житло?

Олександр Цверкович: Через російську агресію багато українців остаточно втратили власні домівки. Їм просто нікуди повертатися. Тому ми, з партнерами, мріяли якось допомогти хоч частині цих людей. Ми запроєктували будівництво котеджного містечка на 144 будинків (450 людей) неподалік Києва. Це дуже класний проєкт з майданчиками для мініфутболу та баскетболу, коворкінгом, закладом інфраструктури, фельдшерсько-акушерським пунктом, магазином. Під це будівництво зроблені усі прорахунки, виготовлений проєкт, придбана земельна ділянка. З точку зору інвестицій – це не захмарні цифри. На мій погляд, якщо нам вдасться його реалізувати, це буде приклад і для інших благодійників, які мають бажання і кошти допомагати людям. Щобільше, є плани й щодо другого містечка. Там масштаби більші – будівництво на 50 гектарах для проживання 20 тисяч людей. Та поки стоїмо.

Чому ж призупинили реалізацію проєктів?

Олександр Цверкович: Це неприємна частина розмови для мене. Тому що одні допомагають, вкладаючи душу, сили й кошти, а інші намагаються наживатися на цьому. Так і в нас сталося. Один із наших складів у Києві, де зберігається велика кількість гуманітарної допомоги, захоплено і частково розграбовано. Вже кілька місяців наших представників «тітушки» не пускають всередину. Лише одного разу, разом із поліцією нам вдалося потрапити в приміщення. І ми побачили, що вкрадено чимало медичного обладнання, яке ми готувалися передати в лікувальні заклади, багато харчових продуктів, які призначалися для людей з деокупованих територій зіпсувалися, маємо на складах спеціальне обладнання та обмундирування для бійців ДСНС і саперів, яке теж не можемо передати. Загалом там гуманітарної допомоги на мільйони гривень, зокрема і переданої нам зарубіжними благодійниками, які просто відмовляються зрозуміти наші пояснення, що ми не можемо потрапити на власні склади й під час війни передати такі необхідні речі. Для них це поза межею адекватного розуміння.

Тому, на жаль, ми змушені сьогодні всі сили й засоби витрачати на боротьбу з рейдерами, які мають вплив і покровителів у владі. І хочуть просто ганебно нажитися на гуманітарці. Тому деякі напрямки діяльності фонду наразі не можуть реалізовуватися.

Ви звертались по допомогу до правоохоронців?

Олександр Цверкович: Так, усі законні юридичні важелі ми залучили. Неодноразово викликали поліцію, зверталися в ДБР, суди. Та нині все звелося до затягування процесу та безвідповідального мовчання правоохоронних та контролюючих органів. А в цей час тонни продуктів, які мали б бути доставлені 15-20 тисячам українців, псуються на складах, близько 30 лікарень продовжують чекати місяцями потрібне «на вчора» обладнання, не кажучи вже про військових і рятувальників.

Тож сьогодні маємо сподівання лише на силу розголосу, власне, на вас – журналістів.

ukУкраїнська